Задовольнити гастрономічні примхи вагітної жінки непросто і в рідній країні. А як нагодувати українку в цікавому положенні смачною, корисною і ось тієї, яку хочеться прям зараз, їжею в екзотичній країні?
Про особливості харчування вагітної мандрівниці, про те, як у Таїланді вона сумує за стиглим, соковитим, пахучим українським овочам, сьогодні говоримо з гостей редакції.
Знайомтеся: журналіст і маркетолог Діана Лебедєва. Захоплююче розповідає в особистому блозі в Фейсбуці і Инстаграме про себе і своєї сім’ї.
— Діана, ви гурман і полюбляє подорожувати, без розуму від Франції, але для пологів вибрали країну в Азії. Чому?
— Так вийшло, що ми з чоловіком кожен рік живемо за кілька місяців закордоном, при цьому виховуємо по дитині від попередніх шлюбів. А на початку цього року стало відомо, що ми чекаємо третього, вже спільного малюка. Тоді ми вирішили, що зробимо все, щоб поїхати народжувати за кордон, і, власне, так воно і вийшло. Таїланд вибрали з багатьох причин: по-перше, там високий рівень медицини, по-друге, там передбачувана обстановка (мій чоловік прожив у Таїланді два роки до нашого знайомства), по-третє, це приємне місце, щоб догуляти місяці вагітності, комфортно народити і провести перші тижні життя малюка.
— Ви вже були в Таїланді до вагітності. Змінюється країна, коли ви дивитеся на все очима вагітної?
— Звичайно змінюється. Таїланд сильно пахне. На ґрунті вагітності у мене розвинулося нелюдське нюх. Тут звідусіль пахне їжею, смаженим маслом, гнилою рибою (рибний соус тут з неї роблять), ще пахнуть зоопарки, звалища, затхле повітря в трубах — загалом запахів вистачає. Примітно, але на вулицях ніде не пахне туалетом і потім — будда бережи місцеву традицію щодня приймати душ.
Так от, бувають дні, коли я можу спокійно пройтися по вулиці, а бувають дні суперотвращения, коли я сиджу в машині і прошу чоловіка не тримати двері відчиненими довго, щоб запахи не пробралися до мене.
— З переїздом в Азію, щось змінися у вашому раціоні і якості харчування? І як ви себе при цьому відчуваєте?
— Я страшенно сумую за стиглим, соковитим, пахучим українським овочам. Особливо помідорів. Тут продаються поганенькі черрі з зеленими бочками, які зовсім не такі на смак. На помідорах, мабуть, звичні овочі закінчуються, починаються складні незнайомі овочі, які не зрозуміло як готувати. Тому зараз я тут практично зовсім не їм овочів.
— Наскільки простіше чи складніше задовольняти харчові примхи вагітної жінки в Таїланді?
— Дуже просто в перший тиждень, і складніше з кожною наступною. Наприклад, я хотіла персиків, і ми просто пішли і купили кілька банок консервів з персиками. І все було те, та не те. А ось свіжа черешня тут продається, щоправда вона імпортується з Америки і коштує 1000 батт за кг.
— Яких правил в їжі ви дотримувалися під час вагітності? Згадайте обидві вагітності, будь ласка.
— Обидві вагітності я не ставила собі якихось особливих рамок, їла все, що хочеться. Але в першу вагітність 9 років тому в мене був звірячий апетит, я набрала 20 кг ваги і дев’ятий місяць мені навіть довелося сісти на дієту, тому що в цей час малюк у животі набирає жировий прошарок і ось важливо було, щоб він не набрав. І навіть не дивлячись на мою дієту, перший син народився Макс 4350 грам і цілих 60 см. Правда народився худий і довгий, і в перші кілька місяців обріс своїм дитячим жирком.
Другу вагітність я б і рада була добре поїсти, але цього майже не відбувалося: всі 9 місяців мене мучила майже безперервна печія, тому є виходило маленькими порціями від сили 2 рази в день. За весь час вагітності моя вага змінився всього на 5 кілограм, причому видно було як росте живіт і як уменьшаюсь я сама.
Другий син народився Кріс 4075 грам і 57 сантиметрів, це при тому, що ми стимулювали пологи майже на 3 тижні раніше терміну, щоб уникнути проблем, пов’язаних з його розміром при пологах. Не уявляю, який би він народився, якби дочекалися терміну. Висновок, який я можу зробити з своїх двох вагітностей, це те, що кількість їжі впливає на маму і її фігуру, малюк ж виросте таким, яким він має. Принаймні так вийшло у мене.
-Як впливали вагітності на ваші харчові звички і уподобання в їжі? Що мінялося?
— Ну про апетиті ми вже поговорили, тепер поговоримо про саму їжу. В першу вагітність мені було дуже смачно все, що я їла. Особливо мені подобалася домашня традиційна їжа, всякі котлетки, фаршировані перчики, супчики, варенички, смажена картопелька. У 2009 році в Хорватії у відкритому кафе в Дубровнику я пронюхала у кого-то диню і думала помру, якщо не з’їм зараз. Це при тому, що дині я не їла з молодшої школи і не переносила запах.
Під час другої вагітності у мене з’явилася відраза до м’яса. Все почалося з курки, а потім поширилося на індичку, яловичину. Я навіть дивитися не могла на нього. Я не перестала їсти м’ясо, щоб ми з малюком отримували достатню кількість білка, але я вибирала страви, де воно перемішане з овочами або іншою їжею.
Можна було б побачити в цьому якийсь сакральний сенс, мовляв, дитина в животі протестує проти м’яса, але все виявилося набагато простіше: підвищена чутливість до смаків і запахів, по всій видимості, змушувала мене так реагувати на те м’ясо, що продавалося в Україні. Вже не знаю якими способами на наших прилавках підтримують м’ясо свіжим, але от у мене було відчуття, ніби вона не свіже, а оброблене чимось. У Таїланді це відраза до м’яса пройшло. Зате з’явилося багато інших стоп-запахів, головними з яких стали смажений часник і соус з ферментованої риби.
-Цікаво порівняти: як ви харчувалися під час першої вагітності в Україні і під час останніх місяців другої вагітності в Таїланді? Є відмінності і схожості?
— Вагітна жінка в Україні… ні, не так. Вагітна українка в Україні почуває себе як риба у воді. Я точно знаю чого хочу, де це подають, а також де купити і як це приготувати в будь-який час дня і ночі. В екзотичній країні захват першовідкривача швидко змінюється смутком і розчаруванням.
Першу тиждень в Таїланді ми їли виключно фрукти (драгонфрут, манго, ананаси, личи, лонган, мангостану, рамбутан), морепродукти, падтай (смажена локшина в соусі з м’ясом, тофу і горішками) і сі фуд райс (рис з морепродуктами), запивали все це соком з кокоса і не могли натішитися. Цілий тиждень.
До кінця першого місяця ми змістилися у фруктах в бік кавунів, динь, винограду та імпортних яблук, в морепродуктах в бік курки, а, обійшовши тайські і японські ресторани, стали ходити в європейські заклади. Вагітна українка в Таїланді, особливо якщо вона ще й цікава, приречена відчувати розчарування.
Не можу уявити, скільки їжі в ресторанах, а також банок, пакетів і упаковок ми викинули, ледь зробивши один ковток/спробувавши шматочок. Суперострая їжа, оцтові соуси, обпікають стравохід, карамельки зі смаком краба і полуниці одночасно, напій з романтичною назвою «зимова диня», схожий на гнилу воду з жженным цукром — все це пішло в сміття. Через деякий час навіть манго на десерт здається занадто солодким, що і говорити про більш екзотичну їжу?
— Яка їжа була в пріоритеті і стала найулюбленішою?
— У Таїланді існує думка, що папайя сприяє лактації. Так що тепер це мій улюблений фрукт.
— Які страви тайської кухні ви б з радістю їли в Україні і навпаки, будь українських делікатесів хотілося закордоном?
— В Україні не вистачає одного стерпного ресторану з тайської їжі: не химерною high cuisine як у нас це намагаються робити, а звичайною тайської їдальнею. І взагалі, тут дуже приємно, що на кожному розі продається простий обід з рису і курки, локшини та свинини або прозорого супу з вареним м’ясом за 40-60 батт (десь 35-50 грн). Саме ці ціни і простота меню дозволяють не готувати вдома багатьом туристам.
Що стосується української їжі, то я почала вести список того, з чого я сумую.
До нього увійшли:
- Пе-е-ерсікі.
- Чорний бородинський.
- Гній з-під салату з домашнім маслом.
- Квашена капуста рукою з банки.
- Кисіль з вишнею та Вишні!
- Соковитий рожевий м’ясистий помідор.
- Холодний квас.
- Мамин борщик.
- Консервовані груші.
- Халва.
- Сирники.
- Варенички з вишнями з ажурним краєм.
- Голубець зі сметаною.
- Кусень жовтуватого з великими дірками хліба, який трохи гумовий навпомацки.
- Смажена котлетка з зеленню.
- Баклажан стовпчик з помідором і часником і шматочком філадельфії між ними.
— Ваш особистий лайфхак для вагітних, хто зважиться подорожувати або летіти народжувати в Азію. Що їсти і пити, а що ні, і що обов’язково варто спробувати?
— Летіти варто однозначно, це чудовий досвід. Навіть поневіряння в пошуках звичної їжі — це прикольно і не так болісно. Я б порадила не ставити собі за мету «отаиться» і одразу перейти на місцеву їжу.
Найбільш комфортна формула: замовляти тільки одне невідоме блюдо на двох, а решта брати звичне, без спецій і соусів. Тому що якщо замовити все незвичне, великий шанс, що нічого взагалі не підійде і ви залишитеся голодною, а для вагітної жінки це жах. І запам’ятайте головну мантру, яку ви говорите офіціантові в очі після замовлення кожного страви: «але спайсі, але шуга» («no spicy, no sugar»).
І хороших вам гастрономічних пригод!
Фото з особистого архіву Діани Лебедєвої.
Будьте первым, кто оставит комментарий!