Співзасновниця бренду Аня Гонтарук розповіла, як з’явилася незвичайна ідея, хто вони – основні клієнти бару і чим українські равлики відрізняються від французьких
ПЕРШІ СПРОБИ ПРО своїй справі спочатку задумався мій чоловік — Женя. Він більше 7 років пропрацював сомельє в ресторанах Києва, але його пристрастю завжди була кулінарія. На роботі він спостерігав за кухарями, а потім годинами чаклував вдома на кухні. Коли в 2013 році з’явився Фестиваль вуличної їжі, Женя загорівся ідеєю зробити щось своє. Спочатку продавав напої, але не пішло. Потім зайнявся бургерами, тому що це було модно і їх продавали все На цьому етапі почала вникати і я. Вірніше, мені довелося, хоча спочатку я дала се6е слово ніколи не працювати з чоловіком. Але коли він вперше вийшов на вуличний фестиваль з бургерами, подзвонила моя подруга і сказала, що їх стенд (вони працювали разом) треба рятувати, тому що дизайн нікуди не годиться. Я на той момент вже 8 років працювала в рекламній сфері. Пам’ятаю, скупила все, що могло згодитися в оформленні, і помчала на ВДНГ. Чоловік оцінив допомогу, а я зрозуміла, що мій досвід може йому знадобитися.
РАВЛИКИ – це теж ідея Жені. Напередодні мого Дня народження він шукав незвичайне заклад з особливою їжею, щоб там відсвяткувати, і випадково почув, що під Києвом є ферма, де розводять равликів. Подзвонив, впевнений, що при фермі обов’язково є ресторан, де цими равликами годують. Виявилося, нічого подібного. Ось так у чоловіка виникла ідея вийти на Фестиваль вуличної їжі з равликами. Виявилося – потрапив в точку.
КУРЙОЗИ Звичайно, поки ми привчали наших клієнтів до незвичайного страви, було багато смішних ситуацій. Хтось соромився зізнатися, що не знає, як є равликів, і засовував черепашку в рот цілком (благо, ми завжди вчасно зупиняли ). Були випадки, коли приходили дівчатка і плакали від жалості до равликів (а потім замовляли десятками і поверталися за добавкою). А ще серед наших постійних клієнтів багато дітей – наприклад, хлопчик Артур, який тільки для розминки може з’їсти дві дюжини. Приходять до нас і іноземці. Кожен раз дивуються, що в Україні, виявляється, можна спробувати місцевих равликів, та ще й з такою різноманітністю соусів. У Франції готують, як правило, равлика по-бургундськи (з вершковим маслом), іноді – з дижонской гірчицею. А у нас є з сиром горгонзола і волоськими горіхами, з шафраном, медово-гірчичні… Знаходити нові смакові поєднання – це так цікаво!
ОСЯГНУТИ НЕОСЯЖНЕ В якийсь момент ми вирішили, що вирощувати продукт для своїх кулінарних експериментів ми повинні самі. Відкрили власне господарство з цехом по переробці у Львівській області, зробили всі необхідні документи, налагодили співпрацю з ветлабораторией і… Зрозуміли, що не встигаємо. Виробництво забирало дуже багато сил і часу. Тільки щоб підготувати напівфабрикат з 10 кг, потрібно близько 12 годин: равлика потрібно вилучити, очистити, довго готувати, черепашку простерилізувати і підготувати до начинки, окремо зварити соус… загалом, ми зрозуміли, що для успіху потрібно чітко поділити обов’язки і зосередитися на чомусь одному. Равликів ми тепер знову закуповуємо, готує команда професіоналів на чолі з шеф-кухарем, а ми з Женею звільнилися з наших основних місць роботи і сьогодні займаємося лише популяризацією і просуванням нашого бренду.
ЖАБ’ЯЧІ ЛАПКИ Щоб залишатися цікавими для клієнтів, потрібно постійно розвиватися. Влітку минулого року паралельно з «Ulitka bar» ми запустили проект «З’їж жабу!». Женя більше року виношував цю ідею, але сумнівався, плюс ми не могли знайти доброго кухаря, який зміг би втілити в життя незвичайну ідею. Я підтримувала чоловіка, переконувала, що все вийде. Так і вийшло: зі Словенії повернувся Женин один, дуже талановитий кухар, а відвідувачі вуличного фестивалю відразу прийняли на «ура» жаб’ячі лапки. Правда, за незнання деякі спочатку їли їх разом з кістками А ще ми вигадали всім бажаючим ставити на руку друк з відбитком: «Я З’ЇВ ЖАБУ!». Від цієї ідеї у захваті і дітлахи, і дорослі. До речі, наші жаб’ячі лапки – теж локальна їжа. Ми намагалися працювати з імпортною сировиною, але прийшли до висновку, що українські жаби смачніше Їх вирощують у розсадниках Одеської області.
СІМ’Я Вести спільний бізнес чоловікові і дружині – це великий труд! Потрібно багато над собою працювати, щоб зберегти баланс. Був складний період, коли ми часто сварилися – кожен доводив, що краще розуміє, як потрібно розвивати спільну справу. На щастя, як би нас не заносило, ми ніколи не забуваємо: наша сім’я – це головне. А в жовтні минулого року ми отримали нагороду за кращу, на думку гостей Вуличного фестивалю, food-точку. Для нас це стало підтвердженням: ми все робимо правильно.
Сторінка у Facebook
Офіційний сайт Ulitka bar
Будьте первым, кто оставит комментарий!